МИШУК


Лунъясыс сулалісны мичаӧсь, шоныдӧсь. Мишалӧн бать-мамыс асывсянь рытӧдз уджалісны совхозын. Галя чойыс велӧдчис школаын. Сӧмын Миша да бабыс лун-лун олісны гортын.

— Аски ми муяс вылӧ мунам, — школаысь локтӧм бӧрын юӧртіс чойыс. — Картупель кутам ӧктыны.

— А машинасӧ аддзылад, коді пӧ тай ачыс картупельсӧ керӧ?

— Комбайн сылӧн нимыс, — висьталіс чойыс да содтіс: — Аддзылам, дерт.

— Ме ветла жӧ, Галя.

— Нинӧмла.

— Босьт, Галюш, — сьӧлӧмсяньыс вӧзйысис Миша. — Мем окота жӧ видзӧдлыны, мыйсяма машина.

— Ог, ог! Сӧмын кутан мешайтчыны.

Забеднӧ лои детинкалы, доршасис синваыс.

Мӧд луннас Мишалӧн бать-мамыс бара мунісны удж вылӧ. Муяс вылӧ кутіс лӧсьӧдчыны и Галя. Мишалы лои ещӧ нин шог.

«Кор ме быдма, Галинаӧс некытчӧ жӧ ог босьт», — зумыштчӧмӧн пукаліс сійӧ.

— Но ме муні, Мишук. Сёяныд пызан вылын. Ывлаӧ кӧ петан, кильчӧтӧ восьсӧн эн коль.

Муртса на Галя петіс керкаысь, а Миша тэрмасьӧмӧн петіс нин. Юрас пуктіс кузь лентаяса матросскӧй бескӧзырка, зептас сюйис кык нянь шӧрӧм да айда школалань.

Челядь сулалісны нин стройын. Кианыс налӧн кӧрзинаяс, ведраяс.

— Шагом ма-арш! — горӧдіс учитель, и велӧдчысьяс сьылігтырйи мӧдӧдчисны бусӧсь туй кузя.

Миша гусьӧникӧн вӧтчис челядь бӧрся. Поліс: мед эз казяв чойыс. Регыд мыччысисны паськыд муяс, кодлӧн оз тыдав пом ни дор. Учитель, кылӧ, мыйкӧ висьталіс, и велӧдчысьяс разӧдчисны му пасьтаыс да кутісны зіля чукӧртны картупель.

Миша ылітікодь кытшовтіс да пуксис неыджыд мыльк сайӧ. Заводитіс гӧгӧр дзӧръявны: оз-ӧ кӧнкӧ тыдовтчы картупель керан комбайн, кодӧс неважӧн на вайисны татчӧ. Мыччысис шонді, ывла вылын лои быдсӧн гажаджык. Небыдик тӧв гильӧдіс Мишалысь беринӧсь чужӧмсӧ. Пукаліс сійӧ тадзи вель дыр, весиг гажтӧм лои. Сэсся кыскис зепсьыс нянь шӧрӧм да заводитіс сёйны. А шонділӧн югӧръясыс сідзи баййӧдлісны детинкаӧс. Синъясыс частӧ кутісны куньсявны. Миша унмовсис. Нянь шӧрӧмыс уси кисьыс.

— Эй, моряк! Тэ нӧ мый узян? — кодкӧ, кылӧ, чукӧстіс, сійӧс.

Миша восьтіс синъяссӧ. Сы дінын сулаліс совхозса бригадир Иван Гаврилович да нюмъяліс.

— Ставыс уджалӧны, а тэ лун шӧр лунӧ узян. Тадзтӧ абу тӧлка, Михайлӧ Алексеевич.

— Дядя Ваня, — синъяссӧ тільыштіс Миша.

Бригадир грӧзитыштіс кыз чуньнас.

— А няньтӧ колӧ сёйны. Он и тӧдлы, шыръяс пышйӧдасны.

Миша мыйкӧ кӧсйис на шуны, но Иван Гаврилович восьлаліс нин водзӧ. Миша чеччис, лӧсьӧдыштіс бескӧзыркасӧ, муніс велӧдчысьяс дінӧ да тшӧтш кутіс чукӧртны картупель. Уджаліс зіля. Недыр мысти Мишаӧс аддзис учитель.

— Тэ нӧ коді? — меліа юаліс сійӧ.

— Моряк! — гораа вочавидзис Миша. — Менам и матросскӧй шапка со эм.

— Аддза, мый моряк. А нимыд кыдзи?

— Мишка, — ещӧ на збойджыка вочавидзис детинка.

Ӧткымын велӧдчысьяс матыстчисны на дінӧ.

— Тэ, сідзкӧ, уджавны локтін? — детинкаӧс ошкис учитель. — Молодеч, молодеч!

Миша дінӧ котӧрӧн локтіс чойыс да кутіс видчыны.

— Эн вид воктӧ, — ӧлӧдіс Галяӧс учитель. — Аддзан, кутшӧм зіль сійӧ. Совхозлы отсасьӧ.

Ошкыштӧм бӧрад детинка ёнджыка зільмис. Рытъя вылӧдзыс сійӧ уджаліс челядькӧд ӧтлаын. Гортас лэччигӧн нин Галина нуӧдліс Мишаӧс картупель керан комбайн дінӧ, кодӧс сылы сэтшӧм окота вӧлі аддзывны.

Дыр видзӧдісны чоя-вока ыджыд да вына машина вылӧ, коді ветлӧдліс паськыд му кузя.

— Вот тайӧ машина! Меным кӧ эськӧ пуксьывны сы вылӧ, — дивуйтчис Миша.

— Кор быдман, не татшӧм машинаяс на лоасны миян, — вочавидзис та вылӧ чойыс, сэсся босьтіс ичӧт воксӧ киӧдыс да котӧрӧн-сорӧн мӧдӧдчисны гортаныс.


Гижӧд
Мишук
Жанр: 

lkejrlkelkrgner klrjnelknfrkl ekjnrjkenfrej

1