ШУДА СИНВА


Нина рытъявылыс тэрмасис гортас. Талун сійӧ водзджык помаліс уджсӧ. Некымын во нин тайӧ лунас том нывбаба водзджык локтӧ ас керкаас, мед удитас лӧсьӧдчыштны: талун верӧсыслӧн чужан лун. Колӧ пасйыштны сійӧс, рыт кежлас корӧма гӧстьясӧс.

Луннас некор — страдна кад, гознанныс уджалӧны колхозын.

А сэсся тайӧ жӧ лунас...

Нина зілис, мед не гудыртны сьӧлӧмсӧ коркӧя лоӧмторсьыс. Чайтіс, уна во чӧжнад сайкалі. А мукӧд дырйи со и казьтыштчӧ. Казьтывнысӧ йӧзыс тойлӧны. Бӧръя вылыс бара со думайтӧ, спокой оз аддзы...

Тайӧ лунас Нина воштіс семьясӧ. Стӧчджыка кӧ шуны, сэки сылӧн аслас семьяыс эз на вӧв. Сійӧ воштіс мамсӧ.

Ӧти гожся мича асылӧ квайт арӧса нывка садьмис, чӧскыда нюжӧдчис аслас крӧватьын, пуксис да унзіль синъяснас видзӧдліс пелька идралӧм комнатасӧ. Сійӧ виччысис, кор сы дінӧ матыстчас мамаыс, — гажа серамбанӧн, мелі кывъясӧн, — да небыд-небыд кияснас отсалас пасьтасьны. А сэсся найӧ мунасны ӧтлаын: мамаыс удж вылӧ, а Ниночка детсадйӧ.

Быд асыв эня-ныла орччӧн мунлісны карса улича кузя пӧвъясысь вӧчӧм паськыд москияс вывті, веж коръя пуяс пӧлӧн. Детсад водзын ӧшинь улас быдмӧны дзоридзьяс. Неважӧн сэтчӧ, дзоридзьяс пӧвстас, сувтӧдісны скульптура. Зэв мичаӧс, ставнас еджыд. Скульптураыс петкӧдлӧ туша джын выйӧныс дядяӧс, паськыдкодь да ньывкӧс пельпомъясаӧс. Дядя копыртӧма юрсӧ да видзӧдӧ морӧс бердас топӧдӧм кага вылӧ, чужӧм тырнас меліа нюмъялӧ, весиг ускыс нюмӧн шевкнитчӧма.

— Мама, коді тайӧ дядяыс? — юаліс Нина, кор первойысь аддзис скульптурасӧ.

— Тайӧ, Ниночка, дядя Сталин.

— Мама, видзӧдлы, кутшӧм мелі!

Мамыс зэв гылыда серӧктіс, копыртчис да топыда кутліс нывсӧ.

— Ок тэ, менам муса кагаӧй!

...А тайӧ асывнас мамаыс эз лок, кӧть кымынысь нин нывка чукӧстіс: «Мама, мама! Регыдджык. Сёрмам садйӧ!» Эз лок.

Кык лун мысти Нина дінӧ локтіс бабыс да нуис сійӧс сиктӧ, ас ордас. Нывка шензис, кытчӧ лои мамаыс? Асывъясын бабыслысь нориника юасьӧ.

— Кадыс воас да, локтас, — пыдысянь ышловзьӧмӧн вочавидзас бабушкаыс.

— Мед эськӧ регыдджык. Гажӧй быри, — норасьӧ Нина. Кымынкӧ лун виччысяс, сэсся кратайтчӧ: — Эз лок мамаӧй. Бабушка, вай ми асьным мунам Кад дінас. Колӧкӧ, Кадыс дышӧдчӧ да дыр оз во миян дінӧ.

Пӧрысь нывбаба, Нина мамлӧн мамыс, быдтіс нывкаӧс. Сетіс школаӧ. Школаын вӧлі лӧсьыд. Учительница сюсь, быдтор тӧдӧ, челядь дінӧ мелі. Велӧдчӧмыс Ниналы вӧлі кокниа сетчӧ, дай сійӧ ачыс зілис. Сійӧс босьтісны пионерӧ.

Дас арӧса нывкалы кажитчис пионер отрядын уджыс. А кутшӧм любӧ вӧлі сьыліас гӧрд галстуксӧ новлӧмыс. Мыйкӧ вӧлі бабыслы ошйысяс. А мӧдыс кывзӧ да меліа лелькуйтӧ.

Сэки нывка мамсӧ шочджыка нин казьтыліс. Вунӧдны эз вунӧд.

Верман ӧмӧй мамӧс вунӧдны! Торъя нин, кор бабыс тшӧкыда гаравлӧ сійӧс. Но дыр аддзывтӧгыд кыдзи кӧ паметяс ылысмис. Мукӧд дырйи эськӧ забеднӧ жӧ, мыйла мукӧдлӧн дінаныс эм мам, а сылӧн ветлӧдлӧ кӧнкӧ бокын, оз лок ныв дінас, ас ордас оз кор ни. Дай письмӧяссӧ зэв шоча гижӧ, во пиас кыкысь волӧ, — коркӧ тулысъявыв да тӧв шӧрын. «Кутшӧм тешкодь менам мамаӧй!» — шензьылас нывка.

Ӧтчыд, школаысь разӧдчалігӧн, зонпосни да нывпосни пӧвстын Нина эльтыштіс да нерис ӧти нывкаӧс, Груняӧс. Нинӧм эськӧ торъя ӧбидитчанаыс эз вӧв. Но Грунялӧн мамыс зэв вӧлі лэптӧ ассьыс нывсӧ. Груня норасьӧма сылы. Мамыс мӧд луннас паныдаліс Нинаӧс, лёкысь някыртіс юрсиӧдыс:

— Тэ лысьтан нерны Груняӧс! Пеж враглӧн нывшой!

Тайӧ вӧлі Ниналы йӧзсянь первойя казьтыштӧм мам йывсьыс.

Нывка чуймис: «пеж враглӧн!» Котӧрӧн локтіс бабыс дінӧ; шай-пайӧн юасьӧ. Кыліс:

— Менам Аннаӧй абу некутшӧм враг. Сэтшӧм ыджыд удж вылын вӧлі!

Нина, дерт, эскис бабыслы. Челядь сьӧлӧмыслы колӧ вӧлі, мед мамыс... Быд челядь кӧсйӧ, мед эськӧ налӧн бать-мамныс вӧліны бур йӧзӧн, кутшӧмкӧ уджын геройясӧн.

Вӧлі война кад. Медбур йӧзыс фронтъяс вылынӧсь, тышкасьӧны фашистъяскӧд. Нина кӧсйис дай мӧвпас кутіс, мый сылӧн мамаыс воюйтӧ.

— Воюйтӧ, Нина, воюйтӧ! — вынсьӧдіс сылысь чайтӧмъяссӧ бабыс. А ачыс зэв шог чужӧма.

«Жалитӧ мамаӧс», — думыштіс нывка, такӧдӧ:

— Мед, бабушка, нӧйтӧ пеж фашистъясӧс. Геройӧн гортӧ воас...

Сизим класс помалӧм бӧрын Нинаӧс бабыс ыстіс уджавны колхозӧ. Дас вит арӧса нылӧс индісны порсьясӧс дӧзьӧритны, Марья тьӧткалы отсасьысь пыдди. Сэки война помасис нин, но овмӧсас зэв вӧлі колӧны йӧзыс, тшӧтш и том нывъяс да зонъяс.

Марья тьӧтка вӧлі небыд да авъя. Сійӧ зілис велӧдны Нинаӧс порсьясӧн вӧдитчыны, уна висьтавліс ас йывсьыс, олӧм йылысь. Эз мудзлы дольны ӧтитор:

— Миянлы, нылӧй, уджавтӧгыд овны оз позь. Ёна на сюрӧ пессьӧмыд, мед колхознымӧс кыпӧдны. Да и ассьыным олӧмнымӧс мед бурмӧдны.

Том свинарка сьӧлӧмысь уджаліс. Сійӧ вӧлі зіль удж вылад. Мукӧд дырйи вӧлі дивуйтчылас, мыйла сійӧс, кӧть и зіля уджалӧ, собраниеяс вылын некор оз гарыштлыны, мукӧд бура уджалысь колхозникъясӧс моз. Тыдалӧ, ещӧ на бурджыка колӧ уджавны! И водзӧ зільӧ, быдтор кывзӧ Марья тьӧтлысь да сы ног вӧчӧ.

Ӧтчыд тӧвнас колхозын бӧрйисны скӧт дорын бура уджалысьясӧс республиканскӧй совещание вылӧ. Собрание вылын Марья тьӧт корис, мед тшӧтш мӧдӧдласны Нинаӧс: сійӧ, дас квайт арӧса ныв, сэтшӧм зіля, честнӧя да сӧвестьӧн уджалӧ. Быд том морт кӧ эськӧ Нина кодьӧсь вӧліны! Колхозникъяс ӧтсӧгласӧн шуисны Нинаӧс мӧдӧдны совещание вылӧ.

Воис туйӧ петан лун. Мунысьяс чукӧртчисны правлениеӧ, мед сӧвны автомашинаӧ, коді воис районсянь. Мунӧны бабаяс да нывъяс. Ставныс зэв долыдӧсь. Вӧччӧмаӧсь бур паськӧмъясӧн. Тшӧтш на пӧвстын Нина. Сулалӧ орччӧн бабыскӧд, коді колльӧдӧ сійӧс. Сы дінӧ локтіс Марья тьӧт, велӧдӧ: «Тэ, Нина, сэні сёрнит. Ставсӧ висьтав, кыдзи ми уджалам да кутшӧм отсӧг колӧ миянлы, порсь видзысьяслы. Збоя сёрнит». Нина кӧсйысис. Гӧгрӧс чужӧмыс банйӧма, кыпыда сералӧ да варовитӧ.

Машинаӧ сӧлігӧн тэрыба воис колхозса председатель. Тэрмасьӧмысла пӧсялӧма, лолыс тырӧма. Видзӧдліс кузовӧ пуксялӧм нывъяс вылӧ (томъясыд удитісны первойясӧн пуксьыны), горӧдіс:

— Нина, чеччыв бӧр!

Йӧз чуймисны. Нина шай-паймуні:

— Мыйла?

— Чеччы, мися! Оз позь тэныд!

Лои косны. Сылысь сьӧлӧмсӧ пуртӧн кырыштісны, кор машина вӧрзьӧдчис, а сійӧ коли туй шӧрын сулалӧмӧн. Пырис правлениеӧ юавны председательлысь, мый лои?

— Ог тӧд, Нина. Эз тшӧктыны.

— Коді эз тшӧкты?

— Тӧрыт тай со локтіс миян сиктӧ формаа морт. Эн аддзыв али мый?

— Мый ме сылы лёксӧ вӧчи?

— Мамыд вӧсна пӧ оз позь, — дӧзмӧмӧн шуис председатель. — Мыйкӧ жӧ тшӧтш менӧ видіс тэ вӧсна!

Чорыда мӧрччис том нывлы сьӧлӧмас. Ӧні сійӧ тӧдӧ нин вӧлі, кӧні сылӧн мамаыс. Йӧз сёрниысь. Сідзсӧ эськӧ колхозникъяс Анна Петровнаӧс бур кузя казьтылісны. Уна пӧрйӧ ошкыліс сійӧс Марья тьӧтка. Неважӧн колхозса председатель юасьліс Ниналысь: волывлӧны оз пӧ мамсяньыд письмӧясыс? Висьталіс: «Ме бура тӧда Анна Петровнаӧс. Унаысь сыкӧд спектакльяс вылын ворслывлі. Ме сэки том на вӧлі... Да, морт тай эськӧ вӧвлі да!» Но некод оз тӧд, мый лои Анна Петровнакӧд, кор сійӧ уджаліс карын, да мыйла сійӧс пуксьӧдісны.

Кор Ниналы тыри дас вит арӧс, бабушкаыс эз жӧ нин кут дзебны сыысь мамыскӧд лоӧмторсӧ. Войдӧръя моз эз кытшлӧдлӧмӧн либӧ джынвыйӧ сёрнит. Сійӧ аддзӧ, мый ныв верстяммӧ, олӧмсӧ гӧгӧрвоӧ, сійӧс ылӧдлыны он вермы. Да и нинӧмла. Мый сэсся гусьӧн видзан! Но бабыс пыр дорйыліс нывсӧ, эз эскы, — некутшӧм ногӧн эз эскы! — мый сылӧн Аннаыс вӧчис народлы кутшӧмкӧ мыж.

Ниналы лӧсялӧ вӧлі мамасӧ ошкӧмыс да дорйӧмыс. Сылы колӧ вӧлі, мед мамаыс ас олӧмас эз вӧч некутшӧм лёк, сы вӧсна эскис, мый сійӧ абу мыжа. Ныв ру пыр моз помнитӧ, кутшӧм мелі вӧлі мамаыс. Торъя нин сылы паметяс пырис, кыдзи ичӧт дырйиыс ӧтув мамыскӧд нимкодясис детсад ӧшинь улын, дзоридзьяс пӧвстын Сталин скульптураӧн, коді моздорас босьтӧм кагалы нюмъялӧ, весиг ускыс нюмъялӧмысла шевкнитчӧма. Сійӧ здукас мамаыс вӧлі сэтшӧм авъя, мелі, шань, сэтшӧм мича аслас радлан чужӧмнас. Мыйла тайӧ кадыс оз вун? Гашкӧ, сы вӧсна, мый сы бӧрын регыд мысти дона да муса мамаыс воши. Сэки ныв эз тӧд, кытчӧ воши. А ӧні тӧдӧ. Тӧдӧ, мый мамасӧ лагерӧ йӧртӧмаӧсь. А, гашкӧ, сы вӧсна, мый скульптураӧ лепитӧм мортсӧ ныв быдмигчӧжыс уна пӧрйӧ аддзыліс школьнӧй учебникъясысь, да и сылӧн портретыс колхоз правлениеын синмад пырӧ. Мый вӧсна коли паметяс, Нина оз куж аслыс висьтавны. Да сійӧ и эз корсьысь.

Аски асывнас Нина ёна водз муніс порсьяс фермаӧ. Кыдзи нӧ оз мун! Порсьяс абу мыжаӧсь. Дай колхозыс абу мыжа. Колхозникъяс ни. Колӧкӧ, и председатель абу мыжа. Со тай ыстысис формаа морт вылӧ, — НКВД-ысь сійӧ, дерт. А кӧть и ачыс председательыс вӧлі мыжа, — ӧткодь, Нина эськӧ тадзи жӧ водз петіс удж вылӧ.

Марья тьӧт фермаӧ воис сёрӧнджык. Сійӧ эз шензьы, кор аддзис, кыдзи Нина зіля весалӧ порсьяслысь клеткаяссӧ. Нинӧм эз юась, — тӧдіс, мый вӧсна нылӧс эз лэдзны мунны республиканскӧй совещание вылӧ. Меліа видзӧдлывліс аслас отсасьысь вылӧ, гусьӧн ышлолаліс.

Фермаын ныв овліс сёрӧдз, кытчӧдз Марья тьӧт ропкӧмӧн эз вотлывлы: тэ — том ныв, мун гажӧдчышт.

Ӧтчыд том йӧз пӧвстын сикт кузя гуляйтӧм бӧрын Нина локтіс гортас сёрӧн. Мыйӧн ӧдзӧсӧдыс пырис керкаас, сылы паныд уськӧдчис нывбаба, ӧшйис сьывъяс:

— Мусаӧй менам!

Нина гӧгӧрвоис, любӧа горӧдіс:

— Мама!..

Аддзӧ: нывбаба ротйысьӧм паськӧма, быгалӧм чужӧма, вӧйӧм синъяс дорас уна чукыръяс. А сійӧ чайтліс мамасӧ томӧн, мичаӧн, кутшӧм вӧвлі дас во сайын. Но мый керан, кутшӧм эм!

Анна Петровна лелькуйтіс нывсӧ ичӧт кагаӧс моз. Тӧдчӧ, мам сьӧлӧм гажтӧмчӧма. Кымынысь Нина кыйліс, кыдзи мамаыс гусьӧн нимкодя видзӧдӧ сы вылӧ.

Ныв чайтіс, мый мамаыскӧд аддзысьӧм бӧрын сылӧн сьӧлӧмыс торъя оз вӧрзьы. Но казяліс, мый и сійӧ гажтӧмчӧма. Кодлы нӧ абу любӧ ӧтарӧ шуны дона кыв «мама» да аддзыны сысянь помся сэтшӧм меліасьӧм, мед кӧть сылы и дас сизим арӧс нин. Мамлӧн радейтӧмыс ловзьӧдіс ныв сьӧлӧмын сэтшӧм жӧ шоныд радейтӧм.

А сэсся мыйла Ниналы не радейтны мамасӧ, ӧд Анна Петровнаӧс локтӧмӧн тшӧтш босьтісны колхозӧ. Сійӧ ветлӧдліс разнӧй удж вылӧ: кыскаліс муяс вылӧ куйӧд, весаліс кӧйдыс, ветлывліс турунла. Некутшӧм уджысь эз петитчыв. Недыр мысти чужӧмыс долыдджык лои, восьласыс тэрыбмис. Ловзьыны кутіс нывбаба. Сы ордӧ волывлісны грездсаяс. Варовитӧны быдторсӧ. Нина мыйкӧ жӧ вӧлі нимкодясяс долыдмӧм мам вылас! Нывлы окота вӧлі юасьны мамаыслысь бӧръя олӧм йывсьыс, но мыйлакӧ эз лысьт. Виччысис: коркӧ ачыс висьтасяс. Но Анна Петровна оз сёрнит сы йылысь, кутӧ асьсӧ, быттьӧ некор нылыскӧд да пӧрысь мамыскӧд эз янсавлы.

Анна Петровна ветлывліс колхознӧй собраниеяс вылӧ. Дерт, зільӧ пырджык пуксьыны кытчӧкӧ пыдӧджык да пельӧсъясӧ, некор кыв оз сетлы, а сӧмын кывзӧ-кывзӧ, сюся кывзӧ сёрнияссӧ. Видзӧдлан кӧ сэки сы вылӧ, думыштан, быттьӧ быд кыв горша йиджӧ сы пиӧ.

Ӧтчыд колхознӧй собрание вылын тӧлкуйтісны тувсав гӧра-кӧдза нуӧдӧм йылысь. Мукӧдъяскӧд тшӧтш кыв босьтіс колхозник Игнат Подоров. Сійӧ сёрнитіс паськыда, пӧся. Дыр висьталіс, кутшӧм могъяс сулалӧны колхоз водзын, мед ёнмӧдны государствоӧс. Дерт, критикуйтіс колхозсӧ. Уна колхозникӧс кӧритіс: мыйла пӧ став вынсьыныд онӧ уджалӧй. Скӧраліс: «Дышӧдчанныд, ёртъяс!»

Залын кутісны вашкӧдчыны, сэсся серавны. Кыліс ёсь нывбаба гӧлӧс:

— Игнат, а тэ ачыд кутшӧма уджалан колхозын?

Зал ызӧбтіс-серӧктіс.

Председатель ӧлӧдӧ: «Энӧ ызгӧй!» А сёрнитысьлы шуӧ:

— Игнатий Николаевич, пӧжалуйста, позьӧ кӧ, дженьыдджыка.

Подоров помаліс торжественнӧя: «Мед олас!»

Кыв корис Анна Петровна. Первойысь собрание вылын збоймӧдчис. Сійӧ висьталіс, кутшӧм уджъяс колӧ вӧчны, мед эськӧ бура да тӧлкӧн муніс тувсов гӧра-кӧдза. Сёрнитіс лӧня, конкретнӧя. Сэсся шыасис Подоров дінӧ:

— Игнатий Николаевич, тэ тані бура да пӧся висьталін. А вот колхозникъяс дивитӧны тэнӧ, мыйла ачыд чунь-чунь он кучкыв колхознӧй удж вылын? Сійӧ нӧ лӧсьыд? Ме ногӧн кӧ...

Игнат пузис:

— Тэ лысьтан сёрнитны да ещӧ критикуйтны! Честнӧй йӧзӧс янӧдан! — И увгӧ председательлы: — Ме тшӧкта вӧтлыны трибуна вылысь народлысь врагӧс!

Кыптіс зык. Колхозникъяс горзӧны:

— Анна Петровна, водзӧ, водзӧ висьтав!

Председатель звӧнитӧ, лӧньӧдӧ собраниесӧ.

Анна Петровна кыдзкӧ друг лигышмуні, ланьтіс, лэччис трибуна вылысь, ньӧжйӧ-ньӧжйӧ муніс йӧз пӧвстӧ, пуксис бӧръя радъясӧ.

Гортас Нина юаліс:

— Мама, мыйысь тэнӧ?..

Анна Петровна кӧрис кымӧссӧ, чужӧмыс сьӧда-сьӧд лои, пиньяссӧ курччис да черлыясыс чургӧдчисны. Сэсся пыдысянь ышловзис, быдӧн пельпомъясыс кыптылісны, шога нюммуніс, уськӧдчис ныв дінас да дзебис чужӧмсӧ сы морӧс вылӧ.

Нина малаліс юрӧдыс да зілис бурӧдны: «Мама! Мама!»

Сійӧ виччысис, мый морӧс бердас виньгыртчӧм нывбаба бӧрддзас. Но Анна Петровна эз бӧрд. Лэптіс юрсӧ, кос да ыдждӧм синъясас тӧдчис сэтшӧм ыджыд дой, коді Ниналысь пыдзыртіс сьӧлӧмсӧ.

Марья тьӧт пӧрысьмис да вуджис кокньыдджык удж вылӧ. Колины порсьясыс Нина дӧзьӧритӧм улын. Сы дінӧ сетісны томиник Лидаӧс, комсомолкаӧс. Лида унаысь панліс сёрни, мыйла эськӧ Нина оз пыр комсомолӧ. «Тэ кодь зіль да честнӧй уджалысьлы оз позь лоны бокын комсомолысь», — шулывліс Лида. Ниналӧн вӧліны и мукӧд пӧдругаяс, кодъяс бӧръявылыс кутісны гаравны комсомол йылысь. Нина ачыс унаысь та йылысь мӧвпавліс. Сылӧн сьӧлӧмыс кыскӧ пырны комсомол радъясӧ. Кӧсйӧ вӧлі юавны мамыслысь. Но эз юась. Код тӧдас, мый шуас мамаыс?

А пӧдругаясыс корӧм бӧрын Нина радпырысь сетіс шыӧдчӧм комсомолӧ пырӧм йылысь.

Комсомольскӧй собрание вылын быдӧн ошкисны Нинаӧс, кыдзи бур уджалысьӧс. Ӧти комсомолец юаліс мам йывсьыс. Нывлӧн сьӧлӧмыс ыркмуні. Но сылы эз ковмы висьтавны. Комсомолкаяс потшисны юасьысьӧс: «Мый тэ мам йывсьыс юасян? Ас вылас тэ видзӧд. А мамыс тай со колхозын жӧ уджалӧ».

Собрание ӧтсӧгласӧн босьтіс Нинаӧс комсомолӧ.

Ниналы зэв любӧ лои. Сы олӧмын сэтшӧма радлӧмыс некор на эз вӧвлы, весиг мам воӧм кузяыс. Тэрмасис гортас, мед ошйысьны аслас шудӧн мамаыслы, бабушкаыслы.

— Мама, менӧ босьтісны комсомолӧ!

Падмыштіс: нимкодясяс-ӧ мамыс?

Аддзӧ: Анна Петровна водзсьыс шыбитіс бушлатсӧ, кодӧс вӧлі дӧмлӧ, чеччис лабичысь, чужӧмыс ёна-ёна нюмдіс:

— Зэв бур, муса нылӧй! Важӧн кад!

Бабыс чӧв оліс, видзӧдіс эня-ныла вылӧ да долыда кызӧктывліс. Куимӧн дыр варовитісны. Мамыс нывлы висьталіс ассьыс важ олӧмсӧ. Кӧть и Нина мыйсюрӧ тӧдӧ нин вӧлі бать-мам йывсьыс, — сылы окота вӧлі ещӧ на мамасӧ кывзыны, коді тарыт ӧттшӧтш нылыскӧд радлӧ.

Нина бать-мамлы сиктын ёна лои мырсьыны колхоз котыртігӧн. Анна Петровна вӧлі избачӧн. Верӧссӧ бӧрйисны колхозӧ председательӧн. Но сылы эз удайтчы дыр уджавны. Кулакъяс кыйӧдісны да виисны. Сы бӧрын регыд мысти Анна Петровнаӧс босьтісны уджавны партия райкомӧ, а сэсся вуджӧдісны партия обкомӧ.

— А тэнӧ, Нина, бабыд быдтіс... Батьыд вӧлі коммунист. Ме коммунистка жӧ. Сьӧмын тай... — доймӧмысла эз вермы помавны Анна Петровна ассьыс висьтсӧ.

— Нинӧм, мама, олам! — нормӧмӧн шуис ныв.

— Нина, комсомолад пырӧмӧн тэ олӧмсӧ паськыдджыка кутан аддзыны. Ленинскӧй комсомол тэнӧ велӧдас овны. Кыпыдджыка удж бердӧ босьтчан. Ме, тэнад мам, сиа, мед тэ честнӧя олін, сьӧлӧмысь выль олӧм тэчин.

Дыр Анна Петровна сёрнитіс нылыскӧд. Нина виччысис, мый ӧні мам ас йывсьыс ставсӧ восьтас. Но та кузя сійӧ оз сёрнит. Мед но инӧ!

Ныв топӧдчис став тушанас мамыс дінӧ, чӧскыда унмовсис: эня-ныла узьлісны крӧватьын ӧти шебрас улын.

Нина лыддис, мый сылӧн олӧмыс пыр ӧтарӧ воссьӧ и воссьӧ. И тайӧ вӧлі збыль. Сы олӧмын став лоӧмторъяс кындзи ещӧ вӧлі... Ныв та йылысь некодлы эз висьтавлы. Да и ачыс спутюсӧ оз тӧд, мый керсьӧ том сьӧлӧмас. А вот...

Дас сизим арӧса ныв тӧдмасис Семӧ Миколайкӧд, колхозса плӧтниккӧд. Шоч рыт эз аддзысьлыны том ныла-зонма. Кыкӧн, ас кежаныс.

Недыр мысти Коля висьталіс:

— Ме, Нина, тэнӧ радейта. Сэтшӧма радейта, некутшӧм би ни ва оз торйӧд.

Нина нинӧм эз шу. Видзӧдліс зон вылӧ, аддзис сылысь мелі синъяссӧ, сьӧлӧмыс ыркмуні, лолыс сувтыштліс. Ныв лэдзис юрсӧ, ньӧжйӧник топӧдчис зон дінӧ, коді сійӧс небыда сывйыштіс.

Рытъясын, чӧв-лӧнь уличаяс кузя надзӧник зонкӧд шлонъялігӧн либӧ кӧнкӧ керка бердын йӧзысь гусьӧн пукалігӧн, Нина сьӧлӧмын визлаліс гӧгӧрвотӧм шоныд.

Оз кӧ ныв аддзыв Колясӧ, гажтӧмчӧ, шогалӧ. Кор аддзысяс, долыдмӧ, сьӧлӧмыс тэрыбджыка тіпкӧ, восьласыс кокняммӧ, чужӧмыс радлунӧн койӧ.

«Гашкӧ, тайӧ и эм радейтӧмыс?» — Юасьлас ассьыс Нина, а сьӧлӧмыс сэки небзьӧ да небзьӧ, быттьӧ сылӧ...

Вежон кык мысти комсомолӧ пырӧм бӧрын, кор Ниналӧн эз на сайкав шуда радлӧмыс, сійӧс корис комсомольскӧй организацияысь секретарь, латшкӧсіник тушаа зон, пыртіс комнатаӧ, кӧні Нинаӧс босьтісны комсомолӧ, шуис: «Пуксьы!»

Нина виччысис, мый секретарь кӧсйӧ сетны сылы кутшӧмкӧ поручение, удж.

Секретарь мӧмъялӧм бӧрын жаляддза висьталіс:

— Нина, миянлысь шуӧмнымӧс райкомол эз вынсьӧд. Тэнӧ комсомолӧ... эз примит. Тэнад пӧ мамыд... народлӧн враг.

Ниналӧн пӧсь чепӧсйис, юрыс бергӧдчис. Конъясян кокъясӧн петіс секретарь ордысь. Ывла вылын, садьӧ воӧм бӧрын, сійӧс шымыртіс ӧбида. Джуджыд ӧбида. Мамыс вылӧ ӧбида. Став олӧм вылӧ, ас вылас...

Сійӧ гортас мамыслы эз висьтась. Но Анна Петровна гӧгӧрвоис: нылыскӧд лёктор лоӧма. Нинӧм эз шу. Тӧдӧ: татшӧм кадын бурджык не суитчыны, мед морт ачыс ас пиас шогсӧ изас — сідзи кокньыдджык. Нина видзӧдліс мам вылас, эз вермы кутчысьны, сыркъявны кутіс. Мамыс локтіс сы дінӧ, кыкнан кинас топӧдіс морӧс бердас.

Лӧньыштӧм бӧрын Нина дивуйтчис: мамлӧн ӧти синва тусь эз усьлы. Пиньяссӧ воча курччӧма, сэсся и ставыс. Кутшӧм нӧ сылӧн сьӧлӧм!

Том ныв корсьысис аддзӧдчывны Коляыскӧд, сёрнитны сыкӧд, пальӧдчыны. Но эз паныдасьлы. Мыйла Коля, тӧндзиясӧ моз, ачыс оз лок муса ныв дінӧ, Нина эз тӧд. Велӧдіс порсь видзысь Лида пыр, мед Коля рытнас быть волас пожӧм пу дінӧ, коді быдмӧ неылын клубсянь.

Муніс урчитӧм кадӧ, дыр виччысис. Но зон эз лок. Тшӧктӧма Лидалы висьтавны:

— Кӧсйӧ, мед сы вӧсна менӧ тшӧтш кыскаласны!

Нина ставсӧ гӧгӧрвоис.

Сійӧ ӧні мамыскӧд ни бабыскӧд оз сёрнит, шогсӧ сьӧлӧмас пыкӧ. Аддзӧ, мамыслы абу жӧ кокни, но бурасьны оз вермы. Ӧтчыд уськӧдчис мам вылас, укӧрайтіс. Лёка, скӧрысь. Весиг кӧсйис нимтыны... Нимтыны страшнӧй кывъясӧн! Аддзӧ, мамыс нюкыртчӧма лабичас, кынмӧм чужӧма, гӧгрӧсмӧм синъясыс лапмунлытӧг видзӧдӧны кытчӧкӧ ылӧ. Кывйыс нывлӧн эз бергӧдчы.

Но Анна Петровна и шутӧгыс тӧдіс, мый дум вылас нылыслӧн. Сійӧ звирк сувтіс, кос синъяса, бледӧдӧм чужӧма. Чорыд гӧлӧсӧн шуис:

— Нина, ме абу мыжа. Нинӧмӧн абу мыжа народ водзын, партия водзын! Оз ӧмӧй коркӧ воссьы правдаыс? Воссяс, Нина! Ме эска партиялы — восьтас!

Нёль тӧлысь гортын олӧм мысти Анна Петровнаӧс бара босьтісны. Луннас уджаліс колхозын, а рытнас нуисны. Сійӧ гортсьыс петігӧн шуис ӧти кыв: «Прӧщайтлӧй!» Нина кайис паччӧрас, скӧраліс бабыс вылӧ, коді ӧшинь пырыс видзӧдіс, кыдзи военнӧй формаа морт нуӧдӧ нывсӧ, да сьӧд синваӧн бӧрдіс.

Нина войбыд паччӧрас куйліс. Эз унмовсьлы. Кутшӧм али узьӧм!.. А асывнас водз муніс фермаӧ.

Коркӧ сылы воис письмӧ. Гижӧ мамыс. Корӧ, кевмысьӧмӧн корӧ, мед ныв бура оліс, велӧдчис радейтны олӧм, сьӧлӧмсӧ йитіс бур йӧз дінӧ. Ас йывсьыс гижӧ: ме пӧ Сибирын ссылкаын, Красноярскӧй крайын.

Тайӧ вӧлі тӧвнас 1949 воын.

А мӧд вонас, тулысладорыс, кулі бабыс. Ныв коли ӧтнасӧн.

Мамыс век жӧ эз лэдз вунӧдны ас йывсьыс. Шочиника, зэв дженьыдӧсь, кык кывъяӧсь, но волывлісны письмӧяс. Оз тшӧкты шогсьыны, юасьӧ, кыдзи пӧ олан.

Нина кӧсйӧ вӧлі косявлыны письмӧяссӧ. Но киыс эз лыб. Носӧвӧй чышъян пиӧ гартыштӧмӧн видзӧ пыдын да гусьӧн. Тӧдласны кӧ, бара на сюрӧ кодкӧ кӧритысь да топӧдысь.

Коли тадзи куим во. Дырӧннад Нина миритчис ас олӧмнас, кӧть эськӧ сьӧлӧм вылас уна пӧрйӧ вӧвлі зэв сьӧкыд.

Со татшӧм каднас и паныдасис Нина аслас ӧнія верӧсыскӧд. Степан уджаліс МТС-ын трактористӧн. Кутіс волывлыны Нина дінӧ удж вылас. Воліс и гортас, — кутшӧмкӧ помка корсьӧмӧн. Паныд лӧсьӧдчас ывла вылын, мунас Нинакӧд, колльӧдчӧ. Сэсся висьтасис: ме пӧ, Нина, тэтӧг овны ог вермы.

Нина эз радейт Степанӧс. Нывлӧн сьӧлӧмыс ӧні некод дінӧ эз кыскы. Семӧ Миколайӧс вунӧдіс. Дас сизим арӧснад нывлы радейтӧмыд эз вужъясь. Корсюрӧ сылы забеднӧ лолӧ, мыйла Коляыс висьталіс радейта пӧ, а сэсся сэтшӧм мисьтӧма орӧдіс. Дерт, сёрӧнджык кӧ зон ачыс сибӧдчис Нина дорӧ сӧстӧм сьӧлӧмӧн, гашкӧ, он тӧд... А артмис дзик мӧд ног. Семӧ Миколай армияысь воӧм бӧрын гӧтрасис мӧд ныв вылӧ. Паныдасис Нинакӧд, юыштӧма, шуис:

— Нина, тэныд мужиктӧг нин лоӧ нэмтӧ коллявны. Нинӧм он вӧч, мамыд мыжа — тэнсьыд олӧмтӧ жугӧдіс. Вай казьтыштам коркӧя, том дырся радейтӧмнымӧс. Сэки эз удайтчы, а ӧні...

Вӧзйис сэтшӧмтор, мый нывлы зывӧк лои. Сійӧ эз тӧд, мый вӧчны да мый шуны. Эрыштчис да ки пыдӧснас бан бокас швачкис вӧвлӧм мусукыслы...

Степан вӧлі авъя. Некор дӧзмӧдан кыв эз шулы. Радейтӧмӧн эз ышнясьлы. А став вӧрасыс, синъясыс висьталісны, кутшӧм пыдӧ пырӧма сылы сьӧлӧмас кызь ӧти арӧса рам да пыр думыштчӧм синъяса ныв. Нина зэв виччысьӧмӧн сибӧдіс Степанӧс. Вочасӧн велалі сы дінӧ. Кутіс гажтӧмчыны, оз кӧ аддзӧдчыв. А сэсся муніс сы сайӧ. Степан пыр зілис мичмӧдны олӧмнысӧ. Ичмонь кутіс радейтны верӧссӧ став аслас сӧстӧм сьӧлӧмӧн. Думыштлывлӧ мамсӧ, ёнджыкасӧ сэки, кор сылы долыд. Думыштас, топӧдлас морӧс пиас, но пыр жӧ личалӧ.. Весиг мамсӧ жалитӧмыс сайкалі...


Коли сизим во Анна Петровнаӧс мӧд пӧв арестуйтӧмсянь.

Ӧтчыд Степан локтіс удж вывсьыс да сёрни костын Ниналы гарыштіс мам йывсьыс: кывсьӧ пӧ, быттьӧ сэтшӧмъясыс воалӧны.

Нина вӧлі лелькуйтчӧ аслас пиыскӧд. Кык арӧса кага кавшасьӧма мамыслы водзас да вильшасьӧ, а мам тшӧктӧ ас бӧрсяыс шуавны кывъяс, велӧдӧ сёрнитны. Кылас пиыслысь пыскыльтӧмӧн сы бӧрся шуӧмсӧ да гылыда серӧктас. Мыйӧн кыліс верӧслысь мам йылысь гарыштӧмсӧ, дрӧгнитіс, топӧдіс морӧс бердас писӧ, быттьӧ поліс, мый сылысь кодкӧ вермас мырддьыны муса Генясӧ.

Степан аддзис, мый гӧтырыс бледӧдіс. Но сійӧ эз ӧвсьы, лыддис коланаӧн да тӧдчанторйӧн юӧртны, мый кывліс: ӧні пӧ мам кодьястӧ заводитӧмаӧсь паськыда оправдайтавны.

Нина пыдысянь ышловзис, но повзьӧмыс эз быр чужӧм вывсьыс: сы вежӧрӧдз эз воны верӧсыслӧн бӧръя кывъясыс.

— Нина, гашкӧ, и мамаыд воас. Кутам надейтчыны. Сідзи ӧд? — меліа юаліс Степан.

Сэки жӧ верӧсыс висьталіс: тані пӧ унаторйӧн мыжа Сталин.

Степанлӧн юӧртӧмыс ӧтарӧ збыльмис: сиктын кутісны паськыда сёрнитны личностьлӧн культ йылысь. Регыд мысти чукӧртчис колхознӧй собрание. Сэні уна висьталісны Сталинлӧн культ йылысь, сылӧн произвол йылысь. Нина кывзӧ, а син водзас зэв ясыда сувтліс челядь дырйиыс аддзылӧм скульптура — детсад ӧшинь улын, дзоридзьяс пӧвстын: «Со сійӧ кутшӧм вӧлӧма!» Став тушанас кезъёвтіс.

Ӧні Ниналӧн кыптіс надея. Надейтчис, а ӧттшӧтш поліс, збыльмас-ӧ. Сы вӧсна спокой оз аддзы.

Гозъялӧн выль керканыс вӧлі матын Эжвасянь, ю вывсянь ставыс бура кылӧ. А пароход кӧ локтӧ, сійӧс тӧдлан нин. Нина быд пароход дінӧ котӧрӧн лэччывліс. Оз кӧ лӧсяв гортас, Степаныс ветлӧ. Но бӧрсӧ пыр волісны ӧтнаныс.

...И со ӧні рытнас, Степан чужан лунӧ, пызан сайын пукалӧны гӧстьяс. Гажаа варовитӧмнысӧ вевттис пароходлӧн гора да кузя тутӧстӧм.

Гозъя видзӧдлісны ӧта-мӧд выланыс. Степанлӧн синъясыс юалӧны: «Эз-ӧ во?» Нина ӧзйыліс: «Гашкӧ!» Лӧняліс: «Ӧдвакӧ!»

Степан чеччис пызан сайысь, ӧдйӧ петіс керкасьыс.

Гӧстьяс сералӧны:

— Кытчӧ нин миян именникыс ӧтпӧлӧснас пышйис?

Нина ӧтнас тӧдӧ, кытчӧ уськӧдчис верӧсыс. Сійӧ недыр кад мысти кыліс ӧшинь увсьыс кок шы. Уси сьӧлӧмыс: «Бара на ӧтнасӧн!»

Паськыда, дзирйывтіыс воссис ӧдзӧс. Ӧдзӧс дорын вуджӧртіс Степанлӧн вӧччан еджыд дӧрӧмыс. «Мый оз пыр?» — шензис Нина.

Сы водзвылын пырис нывбаба. Омӧлик ковтаа, кокньыдик чышъяна, киняулас неыджыд ноп. Аддзис пызан гӧгӧр пукалысь гӧстьясӧс, шатовмуні, кутчысис ӧдзӧс кӧсякас, нопйыс уси кок улас...

— Нина! — муртса кывмӧн шуис сійӧ.

Ставӧн чуймисны. Нина дрӧгмуні.

— Нина, олам на ми! — выльысь шыасис пырысь нывбаба. — Менӧ...

Лолыс тырӧмла водзӧ нинӧм эз вермы шуны. Но и кывъястӧг вӧлі гӧгӧрвоана, мый сійӧ кӧсйис юӧртны, — югдӧм да ёсь синъяс сертиыс, кодъяс быттьӧ некыдзи оз лӧсявны ёна пӧрысьмӧм чужӧмыслы. Да и радлан гӧлӧсыс удтысис.

Ниналы эз сюрны кывъясыс. Аслыс кӧсйытӧг горӧдіс пиыслы:

— Геня, бабыд воис!

Уськӧдчис паныд мамыслы, ӧшйис сьывъяс.

Нина казяліс, кыдзи сылӧн чужӧмыс кӧтасис мам синванас. Сійӧ ӧні эз дивуйтчы, мый первойысь аддзис мамыслысь нормӧмсӧ.

Чорзьылӧм сьӧлӧмсьыс шуда синваыс петӧ. Медъя!


Гижысь: 
Гижӧд
Шуда синва
Жанр: 

lkejrlkelkrgner klrjnelknfrkl ekjnrjkenfrej

1